Примусове стягнення заборгованості: судове та виконавче провадження

Судове провадження

Примусове стягнення заборгованості здійснюється у порядку судового та виконавчого провадження. Кожен етап має свої особливості та забирає певний час. Чим складніша ситуація з поверненням заборгованості, тим більше часу потребуватиме її вирішення.

Повернення боргів у порядку судового провадження, за яким слідує виконавче провадження, дозволяє здійснити стягнення заборгованості навіть у тому випадку, якщо боржник відмовляється від її погашення. Процедура повернення боргу здійснюється в примусовому порядку згідно рішення суду. Необхідні грошові кошти з урахуванням пені та штрафних санкцій за користування «чужими» коштами списуються з рахунків боржника, а за відсутності або нестачі коштів здійснюється звернення на стягнення майна боржника. Крім того, кошти, що витрачені кредитором на проведення цієї процедури, включаючи оплачений судовий збір, покриваються повною мірою за рахунок боржника.

Порядок стягнення заборгованості в судовому порядку:

  • Підготовка документів, що підтверджують наявність кредитної заборгованості (кредитний договір, виписка з рахунку та/або розрахунок заборгованості, заява на видачу готівкових коштів, тощо).
  • Висунення претензії боржнику, якщо договором або законом передбачено претензійний порядок.
  • Підготовка позовної заяви про стягнення боргу та подача її на розгляд до суду.
  • Участь у судових засіданнях.
  • Винесення рішення суду на користь Банку.

Таким чином, суть судового етапу стягнення боргу зводиться до того, щоб підтвердити зобов'язання боржника щодо повернення боргу і домогтися його формального закріплення у вигляді рішення суду.

На судовому етапі стягнення боргу, крім інструментів, які використовуються в ході розгляду справи, у Банка з'являється можливість клопотати перед судом про забезпечення позову. Це можливо зробити як в ході розгляду справи в суді, так і після передання справи для виконавчого провадження.

Найпоширеніший і дієвий спосіб забезпечення позову - накладення судом арешту на майно боржника, який виражається у вигляді тимчасового позбавлення боржника права розпоряджатися своїм майном. Рішення про арешт майна боржника за наявності законних підстав приймається судом за результатами розгляду заяви кредитора про забезпечення позову, в якому мають бути викладені обставини, за якими заявник обґрунтовує необхідність накладення такого арешту. Заява також повинна відповідати іншим вимогам, передбаченим процесуальним законодавством. Ступінь виправданості та пропорційності боргу щодо накладення арешту на майно боржника в кожному конкретному випадку визначає суд.

Виконання рішень судів як у частині застосування засобів забезпечення позову шляхом накладення арешту, так і в забезпеченні виконання рішень судів перебуває в компетенції Державної виконавчої служби, що входить до структури органів юстиції України.

Виконавче провадження

Примусове виконання судових рішень зі стягнення боргу покладається на Державну виконавчу службу (далі –ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.

На підставі ст. 25 Закону  України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документу до виконання, він відповідає вимогам, які передбачені законодавством, та пред'явлений до виконання у відповідний відділ ДВС. Протягом трьох робочих днів з дня надходження до ДВС виконавчого документу державний виконавець  виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та грошові кошти боржника, про що виносить відповідні постанови.
 
Важливо знати, що державний виконавець зобов'язаний здійснити виконавчі дії зі стягнення заборгованості протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Заходами примусового виконання рішень щодо стягнення заборгованості згідно ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» є:

  • Звернення стягнення на грошові кошти та інше майно (майнові права) боржника, в т. ч., якщо вони знаходяться в інших осіб.
  • Звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника.
  • Вилучення в боржника та передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні.
  • Інші заходи, передбачені рішенням.

В основному виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

При відкритті виконавчого провадження державний виконавець також виносить постанову про  розшук такого майна.
 
Виходячи з вищесказаного, стягнення заборгованості – це сукупність безлічі заходів, проведення яких спрямоване на повернення кредиту, боргу: стягнення в судовому порядку самим кредитором, шляхом передачі права вимоги боргів, за допомогою процедур банкрутства та інші. Кожна зі стадій стягнення заборгованості має власне правове регулювання й власні особливості, знання яких допоможе захистити інтереси кредитора  та сприятиме швидкому поверненню боргу.

Таким чином, у разі невиконання зобов'язання за кредитним договором в добровільному порядку, заборгованість буде стягнута шляхом примусового стягнення, що потягне за собою додаткові витрати боржника, такі як: відшкодування судового збору, витрат на виконавче провадження, виконавчий збір, витрати на адвоката та ін. Витрачений час на представлення інтересів боржника в суді та під час проведення виконавчих дій обчислюється не одним місяцем.